TartakПонад хмарами

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами

Ти знаєш, як я за тобою сумую
Я не знаходжу собі місця
Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую
Вулицями міста
Самотнього, як я, самотнього, як ти
Міста, що поєднало мене з тобою
Міста, що розлучило тебе зі мною
Я хотів би запитати - навіщо?
Та замість відповіді тільки вітер свище
Десь там - у безлюдних провулках
Де лиш бродячі пси блукають
Шукаючи притулку
Шукаючи поживи
В них в очах давно нічого не жевріє
У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія
Їх нічого вже не гріє
Однак я знаю - на цих порожніх вулицях нічого не шукаю

Просто втікаю сам від себе
В своїй уяві знову йду до тебе
Тому що хочу поєднати дві розірвані частини
Одного цілого
Ніжного та сильного, чорного та білого
Можливо, я смішний
Можливо, я занадто романтичний
Такий однаково знайомий та однаково незвичний
Все просто - у моїй душі горить багаття!
Але я хочу помовчати
Тепер ти маєш щось казати, Катя!

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами

А незабаром вийде сонце - я йому зрадію!
Тому що кожний новий день дає мені нову надію
На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш
Та поки що не можу зрозуміти я - куди ж?
Куди мені себе подіти доти
Коли відчую на устах своїх солодкий дотик?
Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні?
Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні?
Коли мене в свої обійми забереш ти
Мене всього, без залишку, без решти?
Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі
Своє тепло розлити у твоєму тілі?
А час іде... І скільки кроків ще мені зробити треба
Щоб ніч минула, зникла самота
І я таки дійшов до тебе?
Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще!
Можливо, трошки легше
Можливо, значно важче
Ти потерпи... Я потерплю
Недовго вже чекати!
Але я знову замовкаю
Тепер ти, Катя, маєш щось казати!

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами