Ірина БіликСніг

Сніг жорстоким бува
Таким
Замітає твої сліди
Замість спогадів
Білий дим
Тих сніжинок, що з висоти
Я до ранку вже не засну
Сніг,що тане-тепер вода
Залишає мене одну

В ніжну цю заметіль, шкода
І чому посеред зірок
Я танцюю, як уві сні
Твій назустріч тепер крок
Не потрібен мені, ні
Вдалечінь не дивлюсь вже
Не рахую до ста тепер

Лютий я не люблю за те
Що назавжди забрав тебе
Залишають,коли біль
Засинають,коли пітьма
І не треба тепер зусиль
Щоб у серце прийшла зима