Популярная музыка №1055

Тобі не потрібні театри

Очі не танули кригою вірші не пахнули м’ятою

Ти зірка яку він на небі тримав

І може зірве дах ром на твоїх вустах

Що вона тебе до дна напоїла

Коли тебе з нею побачать

І хай перехожі назвуть диваками

Пазли складалися заново вона витворяла рапсодію

Для тебе причиною мріяти стала

Та хіба його вина що ти його до дна напоїла

І навіть айсберги у книжках танули

Ноти губили мелодію пазли складалися заново

А тепер вона взяла і впала

У клітці їй місця замало вона порятунку благала

Ти стріляєш по думках та хіба твоя вина

Вірші не пахнули м’ятою вона увісні говорила

Що ти його до дна напоїла душу спалила до тла

Женеш її знову за ґрати вона ніби полум’я ватри

Автомат в твоїх руках ти стріляєш по устах

І град приземлявся десь поряд з думками

На ранок боролась з безпам’яттю

Моя мила що ти наробила

Автомат в твоїх руках

А тільки вона така горда і вперта

Струни не грали гармонію

Ти стріляєш по устах моя мила що ти наробила

А здавалось що голосно

Картини мовчали безсовісно їх полонила інсомнія

Та хіба твоя вина що вона тебе до дна напоїла

Женеш її знову за ґрати